Біле полотно, штатив з ящиком і вражена публіка: як з'явилися перші кінотеатри

Люди побачивши на перших кіносеансах коня, що скаче або поїзд, що їде, схоплювалися зі своїх місць від подиву. Перегляд коротких картин по 10-15 хвилин приводив до цілковитого захоплення.

Ми розповімо, як розвивався один з кращих видів дозвілля.

У 1895 році відбувся один з найважливіших днів в історії людства. Так в Парижі вперше вдалося подивитися кіно в громадському місці. У дні Різдвяних канікул в "Гранд-кафе", розташованому на бульварі Капуцинів, була розміщена афіша, запрошуємо всіх бажаючих подивитися виставу від "Кінематографу Люм'єр". Вхід коштував 1 франк.

Всі, хто зміг потрапити на небачене нове шоу були в захваті. В окремому залі на нижньому поверсі будівлі перед відвідувачами відкривалася незвична картина - на стіні було натягнуто велике біле полотно, а навпроти нього був встановлений штатив з ящиком, що за зовнішнім виглядом нагадував старовинний фотоапарат.

Як тільки глядачі зайняли свої місця на розставлених по залу стільцях, світло в приміщенні згасло і вся увага була прикута до "екрана".

В кінці XIX століття те, що відбувалося на екрані, здавалося неймовірним - рухомі картинки швидко змінювалися одна за одною, демонструючи нехитрий сюжет - невеликий човен розгойдувалася на хвилях, пожежні поспішали на виклик і інші прості дії. Доповнювали ефект і антураж.

Перший сеанс тривав 10-15 хвилин і завершувався завжди комічними замальовками, завдяки яким глядачі в чудовому настрої йшли в бар продовжувати свій вечір.

Перші сеанси кіно проводилися в основному - в пабах, барах, кафе.

Але в 1896 році в місті Новий Орлеан був відкритий перший кінотеатр, здатний вмістити 400 глядачів. Вільям Рок став його засновником.

У кінотеатрі Рока була цікава особливість - практично всі послуги в ньому оцінювалися в 10 центів. Цю суму потрібно було віддати за перегляд фільму.

За 10 центів також відвідувачі могли купити на пам'ять обрізаний з кіноплівки кадр або потрапити в комірчину кіномеханіка і власними очима побачити диво техніки тих часів - кінопроектор "Едісон Вітаскоп".

У той же час в Брюсселі 1 березня 1896 року також відкривається кінотеатр і саме його більшість вважають справжнім прабатьком сучасних. Він розташовувався в торговій арені Брюсселя, яка мала назву "Сан-Жубер".

Саме тут сервіс, організований в ті часи нагадував нинішній - квитки можна купити на певний сеанс, а білетери допомагали знайти потрібні місця і могли відповісти на будь-які питання.

В кінотеатрі працював гардероб, туалетні кімнати, а улюбленим місцем був буфет, який залучав відвідувачів смачними закусками і випічкою.

У Парижі величезний кінотеатр "Гуамо-Палас" відчинив свої двері для любителів кіно в
1910 році. Його зал був розрахований на 5000 глядачів.

Причому всі місця в ньому були розташовані таким чином, що надавали комфортний огляд з будь-якої точки великого залу.

Прогрес у розвитку кінематографа пішов семимильними кроками і поширився по всьому світу.

І незабаром в 1933 році в Нью-Йорку один підприємець відкрив так званий драйв-ін кінотеатр. Багатьом припала до душі можливість перегляду фільмів на великому екрані з салону власного авто. Хтось вважав це романтичним, а хтось вельми оригінальним.

Кінотеатр мав площу в 10 акрів і давав можливість комфортно розміститися чотирьом сотням автомобілів. Його екран був 12 метрів в довжину і 9 в ширину, що забезпечувало відмінний огляд.

Нагадаємо, 5 дивовижних фактів про Луї Люмьера.

Раніше портал "Знай.uа" повідомляв, в 1927 році в кінотеатрі на Таймс-сквер відбулася прем'єра першого звукового фільму, випущеного, відомою зараз, компанією "Ворнер Бразерс" - "Співак джазу".

Також портал "Знай.uа" писав, про найкращі фільми української кінематографії.