Як стати кобзарем: суворі правила українського шоу-бізнесу, в якому виживав найсильніший

На давній Україні сліпа людина могла прогодуватися тільки милостинею, і щастило тим, хто зміг стати ліриками і кобзарями. Кобзарі називали себе жебрацькою братією, але інструмент робив їх ремісниками, а не волоцюгами.

ПОВАЖАЙ ПРАВИЛА

У кобзарів був свій звід правил, який називався устянські книги. Кожне товариство мало свою територію, по якій могло мандрувати. Старці завжди подорожували за суворим планом, продумуючи місця для ночівлі та погоджуючи зі святами. У містах вони виступали на ринках, у селах ходили від хати до хати.

БУДЬ МУЖИКОМ

Жінка не могла стати кобзарем, але вони любили слабку стать як слухачок. Музиканти часто спеціально писали жалібні пісні щоб довести жінок до сліз. Популярними темами було побутове насильство, сини, які забували про матерів і доблесть на війні.

ЗНАЙДИ ПОВОДИРЯ

Кобзарі не були бідними, навіть навпаки. Вони часто одружувалися на вдовах або старих дівах, разом займалися побутом і підробляли. Однак, незрячі не могли вийти за межі села без поводиря і часто наймали хлопчиків-сиріт.

ОСЛЕПНИ

Непоправна сліпота була обов'язковою умовою для кобзарів, правда, в той час діти часто були незрячими. Крім того, дитина повинна був мати прекрасну пам'ять і слух, а також абсолютно підкорятися пан-майстру.

Перший час діти вчилися виживати в непроглядній темряві, лише потім брали до рук інструмент. Головне завдання - зжити в учні гординю, будь-якою ціною. Потім його вчили репертуару.

ЗДАЙ ІСПИТ

В середньому навчання тривало близько 3 років і лише після іспиту учень дізнавався весь репертуар кобзарів.

Під час іспиту старці перевіряли не так музичні навички, як те, наскільки гідно учень тримається і як реагує на підколки. Лише до 40-ка років кобзар міг претендувати на титул пан-отця і брати учнів.

БЕРЕЖИ ТАЄМНИЦІ