18 лютого 1903 року в селі під Полтавою народився Микола Вікторович Підгорний, голова Президії Верховної Ради СРСР - номінальний президент країни в епоху Брежнєва.
Протягом двох десятиліть він грав помітну роль в радянській політиці. Микола Підгорний 12 років займав пост голови Президії Верховної ради СРСР - де-юре вищий державний пост в країні.
І хоча за радянською конституцією тоді був колективний глава держави - Президія Верховної Ради СРСР, а по-суті країною керував генеральний секретар ЦК КПРС, Миколу Підгорного на Заході називали "главою Радянської держави" і навіть "президентом".
Сам Підгорний був досить амбітним і честолюбивим. Одного разу він вночі зателефонував головному редактору "Правди" М. В. Зімяніну і зажадав, щоб у звіті про його зустріч з виборцями написали: "Президент СРСР Підгорний". Зімянін почав пояснювати, що в конституції такої посади немає і сказав Підгорному що не може цього зробити без санкції ЦК. Про цей випадок доповіли Брежнєву. На це генсек відреагував словами: "У нас все є, не вистачало тільки президента! Тепер і він є, Підгорний дуже хоче бути президентом СРСР. Чого це його так заносить?".
Долари можна продавати? Що буде з курсом в Україні після приходу Трампа
Ціни рекордні, але буде дорожче: нерадісні прогнози для власників авто з ГБО
Податкова перевіряє українців за кордоном: що вже відомо
Зміни в правилах обміну валюти: заначка може перетворитися на розчарування
Подейкують, що саме після цієї історії в оточення Брежнєва і виникла ідея, щоб "дорогий Леонід Ілліч" поєднав посади голови партії і держави, - напевне, боялись, що Підгорний і справді стане президентом СРСР.
Є ще одна весела історія про Миколу Підгорного, але вона вже стосується іншої сфери – культури.
У 1960-і роки Москва стала налагоджувати добрі відносини з Ватиканом. Папський престол зі свого боку активно виступав за розрядку міжнародної напруженості.
І ось в 1967 році вперше в радянській історії з візитом до Ватикану відправився "президент СРСР" Підгорний.
Однак, "аби чогось не вийшло" напередодні поїздки вирішили відправити до Ватикану досвідченого дипломата, який склав би програму візиту, заготовив для товариша Підгорного не тільки офіційну промову, але й деякі короткі спічі для пожвавлення бесіди. Ним був Федір Молочков.
Молочков звернув увагу, що в одному із залів Ватикану, через який повинна буде пройти радянська делегація, висить одне з ранніх полотен П'єра-Огюста Ренуара. Він подумав, що буде непогано, якщо Підгорний, проходячи повз цю картину, покаже свою ерудицію та вразить Папу глибокими знаннями імпресіонізму.
І ось настає візит Підгорного. Згідно з планом, "президент СРСР" проходить повз зазначену картину і вигукує: "О! Прекрасний ранній Рєпін!".
А тим часом радянський перекладач холоднокровно перекладає слова Підгорного: "О! Прекрасний ранній Ренуар!".
Але папський протоколіст виявився допитливим. Він трохи пізніше почав "катувати" Молочкова запитаннями, чи дійсно товариш Підгорний назвав прізвище Ренуара? Дипломат пояснив, що, мовляв, вся справа у вимові. Французи кажуть "Парі", а росіяни – "Париж". Так і з прізвищами ...
Папський чиновник, мабуть, задовольнився такою відповіддю. Тепер так і значиться в звіті Ватикану про зустріч Іоанна XXIII з Миколою Вікторовичем Подгорним, що, проходячи повз одну з картин, радянський керівник здивував Папу своєю ерудицією, вигукнувши: "О! Прекрасний ранній Ренуар!".
А фраза: " О! Прекрасний ранній Рєпін" залишилась в анекдотах.