Через примху Сталіна Німеччина капітулювала двічі: коли справжній День Перемоги

7 травня у 1945 році був підписаний Акт воєнної капітуляції Німеччини.

74 роки тому той самий документ – Акт капітуляції Третього Рейху – підписали двічі, оскільки Сталіна не задовольнила перша церемонія. Перший раз капітуляцію підписали у ніч на 7 травня 1945 року у Реймсі, традиційному місці коронації французьких королів. І днем пізніше, 8 травня – у Берліні,

Після самогубства Адольфа Гітлера вже ніхто не сумнівався, що єдиним способом закінчення війни у Європі є капітуляція Німеччини. Наступник Гітлера, адмірал Карл Деніц сам рекомендував військам здаватися в полон до західних союзників. Адже перспектива кількалітнього перебування в таборах на просторах Росії не могла бути привабливою для вояків Третього Райху.

У той же час уряди країн-переможців вимагали від німців терміново припинити опір і здаватися в полон. 2 травня 1945 року склали зброю перед англо-американськими військами німецькі формування в Північній Італії. У той же день залога Берліна після невдалих спроб прорватись на захід змушена була капітулювати перед радянським командуванням.

4 травня капітулювали німецькі збройні сили всіх родів військ на північному заході Німеччини, в Голландії та Данії. Наступного дня склала зброю група армій “G” у Південній Німеччині та Західній Австрії.

5 травня командувач німецькими ВМС адмірал Ганс Ґеорґ фон Фрідебурґ прибув де Реймсу для переговорів із Ейзенгавером щодо умов загальної капітуляції. Перемови проводили начальник штабу SHAEF Волтер Беделл Сміт і генерал Карл Стронґ. Фрідебурґ пропонував підписати капітуляцію Третього Райху лише на Західному фронті. Але Ейзенгавер наполягав на одночасній капітуляції німецьких військ на обох фронтах.

Однак на той момент у німців все ще жевріла надія на сепаратний мир і спільну війну проти СРСР. Тому адмірал Деніц не погодився на такі умови й послав до Реймсу генерала Йодля, щоби переконати союзних англосаксів продовжити воєнні дії на Східному фронті.

Але перед США та Британією стояла перспектива кількарічної війни з Японією в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Вони були зацікавлені в участі у ній СРСР – для скорішого завершення воєнних дій.

Тому, коли Альфред Йодль 6 травня прибув у штаб-квартиру Дуайта Ейзенхауера в Реймсі, він зрозумів, що союзники не відступлять від загальної капітуляції. Після тривалих і складних переговорів, він дав згоду на беззастережну капітуляцію Німеччини.

Церемонія підписання відбулась вночі 7 травня о 2:30. Зі боку Райху в церемонії підписання Акту капітуляції брали участь Альфред Йодль, Ганс Фрідебурґ і Вільгельм Оксеніус, який представляв Люфтваффе (військову авіацію).

Акт підписали: від німецького головного командування – Альфред Йодль, від SHAEF – Волтер Беделл Сміт, від радянського головного командування – Іван Суслопаров. Як свідок акт підписав французький генерал Франсуа Севез.

Начальник радянської воєнної місії у Франції, генерал-майор Іван Суслопаров, не дочекавшись відповіді з Москви, на свій страх і ризик поставив підпис як представник СРСР. З його ініціативи в Акт був внесений пункт, за яким допускалося перепідписання документа.

Акт про капітуляцію повинен був вступити в дію о 23:01 8 травня за середньоєвропейським (берлінським) часом

Але Сталіна не влаштовувала капітуляція Німеччини "в якомусь там французькому Реймсі", він хотів, щоби Німеччина врочисто склала зброю перед радянським командуванням у самій столиці ІІІ Райху.

Західні союзники погодилися влаштувати для Сталіна ще одну церемонію. Тож уранці 8 травня англійці доставили літаком до Берліну полонених ними Кайтеля, Фрідебурґа та Штумпфа. Того ж дня прилетіли командувач стратегічних ВПС США К.Спаатс, головний маршал авіації Великобританії А.Теддер і французький генерал Ж.Латр де Тасіньї.

З Москви прибув заступник наркома закордонних справ Вишинський. Керував церемонією маршал Жуков. Довго чекали на погодження в Москві Акту капітуляції, який мало чим відрізнявся від попереднього.

Церемонію розпочали пізно вночі – о 23 годині за берлінським часом. У Москві це вже було 9 травня, тому Сталін підписав указ Президії Верховної Ради СРСР про проголошення 9 травня Днем перемоги.

До слова, прийнявши капітуляцію Німеччини, Радянський Союз не підписав з нею мирної угоди, тобто формально залишився в стані війни. Лише 25 січня 1955 року був оприлюднений указ Президії Верховної Ради СРСР про припинення стану війни між СРСР і Німеччиною.