Чорнобильська катастрофа: історія, цікаві факти і домисли

На сьогоднішній день створення атомної електростанції імені В.І.Леніна назвали б амбітним і перспективним проектом. Через сім років після початку будівництва — в 1977 році — почав роботу перший реактор. До цього моменту в вирослому біля електростанції місті Прип'ять проживало вже 14 тисяч людей.

Чорнобильська атомна електростанція повинна була стати найбільшою АЕС у світі. Планувалося будівництво 12-ти реакторів по 1000 МВт кожний — небачена досі потужність. Але життя розпорядилося інакше.

Аварія: як то було?

Катастрофа трапилася в ніч з 25-го на 26-е квітня. Один за іншим, з інтервалом в декілька секунд, пролунали два вибухи. Досі не всі дослідники сходяться на думці, чи були вибухи ядерними — чи піднімався над реактором горезвісний «гриб», улюблений ілюстраторами. Є версія, що як мінімум один з вибухів був хімічного характеру. Вважається також, що кришка реактора була зруйнована через тиск радіоактивної пари, потім вибух повітряно-водневої суміші розніс дах станції.

Зі свідчень очевидців відомо, що після першого вибуху з реактора вирвалося червоне полум'я, після другого — блакитне. Пожежа, що почалася в четвертому енергоблоці, перекинулася на дах третього, де його до ранку загасили пожежні, що швидко прибули на ЧАЕС. У самому ж четвертому блоці вогонь вирував до 10го травня, поки в реакторі не закінчилася графіт.

Таким чином, протягом ще двох тижнів радіоактивний газ розносився по Європі. Найбільше постраждала Білорусь — на її частку дісталося 70% усього забруднення після аварії. Зрозуміло, значних втрат зазнала Україна. Пройшлося забруднення і по інших європейських країнах: Росії, Румунії, Німеччини, Австрії, Словенії, Литви, Латвії, дісталося навіть Норвегії, Фінляндії і Швеції. Загальна площа постраждалих територій становить більше 200 тисяч квадратних кілометрів.

Причини, через які сталася трагедія

Причина техногенної катастрофи завжди — людина. Але хто саме був винен у трагедії — або мав місце фатальний ланцюжок збігів — під покровом таємниці досі. Хоча винні, звичайно ж, були призначені. Тюремні терміни отримали директор електростанції, головний інженер, його заступник і ще кілька людей, відповідальних за роботу чорнобильської АЕС. Деякі з них, зокрема заступник головного інженера Дятлов, постраждали при аварії, отримавши серйозну дозу опромінення.

На 25 квітня була призначена підготовка до планового ремонту, яка полягала в зупинці четвертого енергоблоку. Потужність реактора знизили, відключили і систему аварійного охолодження. Це було зроблено для того, щоб перевірити можливість використовувати інерцію ротора турбогенератора для аварійної виробки енергії — і стало фатальним. Реактор вибухнув після натискання кнопки аварійного захисту — однак натискання не було аварійним, це було передбачено інструкціями.

Сьогодні вже точно відомо, що основною причиною аварії були помилки як в конструкції АЕС, так і в роботі реактора. Про порушення технології будівництва було відомо задовго до аварії, як і про факт, що це може призвести до нещасного випадку.

Хоча є й інші фактори, що прямо або побічно вплинули на те, що трапилося. В першу чергу — недостатня інформованість персоналу. Ряд інструкцій порушувався свідомо чи з необережності. Та й самі інструкції за сучасними мірками були дуже далекі від досконалості. Фахівці з ядерної безпеки, аналізуючи роботу ЧАЕС, оцінюють культуру безпеки вкрай низько.

Скільки насправді жертв Чорнобиля?

Точна цифра невідома. Офіційні дані говорять лише про три десятки загиблих: 2 людини загинули на місці, 29 — в лікарнях незабаром після катастрофи. Є також відомості про 15 дітей, померлих від раку щитовидної залози, причиною якого став вибух на ЧАЕС. Цим офіційна інформація вичерпується.

За іншими постраждалими немає ніяких конкретних даних. Дослідники називають різні цифри, але сходяться в одному — вона в рази більше офіційно озвученої. Відомо, що 35 тисяч жителів України отримують компенсацію за рідних, які померли від проблем зі здоров'ям після катастрофи. Загальна ж кількість постраждалих сягає двох мільйонів, з них — 102 тисячі смертних випадків.

ООН в підрахунках дещо скромніше: фахівці міжнародної організації оцінюють число смертей в 4 тисячі, а показник смертності для забруднених регіонів — на 2% вище, ніж в інших областях України. Є версія російських вчених, заснована на порівнянні смертності в «забруднених» областях до і після катастрофи. За їх підрахунками, аварія забрала понад мільйон життів. Подібні підрахунки нерідко зазнають критики, адже на тривалість життя населення впливають і інші фактори на додаток до радіації (таким називають, наприклад, розпад СРСР і відповідно рівень життя, що знизився), проте вплив подій на ЧАЕС з рахунків скидати не можна.

Чому так мало достовірних фактів?

У перші дні після вибуху сам факт події ретельно приховувався. Багато документів засекречені дотепер. Тоді ж про небезпеку навіть жителі Прип'яті дізналися тільки 27го квітня, не кажучи вже про мешканців більш віддалених населених пунктів. Поки зруйнований реактор намагалися загасити з вертольотів, в Києві повним ходом йшла підготовка до першотравневої демонстрації, яка і відбулася за планом — незважаючи на пік радіоактивності, зафіксований в цей день в столиці, люди вийшли відзначати свято на центральні вулиці міста.

Перше офіційне повідомлення в пресі з'явилося 28го квітня. Керівництво СРСР просто не могло продовжувати зберігати мовчання, коли про різке підвищення рівня радіації заговорили інші європейські країни. Повідомлення було в спокійному тоні, про катастрофу говорилося як про пересічний, успішно вирішений випадок — а враховуючи, що ліквідація пожежі на той момент була в самому розпалі, це, звичайно ж, була брехня.

У такої секретності виявилося багато негативних наслідків — від упущеного часу на евакуацію до безлічі міфів, що утворилися навколо трагедії і гуляють по сей день. Сьогодні правда поступово спливає назовні, пишуться книги, знімається документальне кіно і навіть гучний серіал від HBO.

Які наслідки катастрофи на ЧАЕС для здоров'я людей?

Можливо, частково секретність мала на меті уникнути паніки. Однак невідомість лякає набагато більше. Не знаючи, що саме сталося і чого варто очікувати, жертви інформаційного вакууму самостійно додумували таке, чого навіть теоретично бути не могло.

Наприклад, багато хто боявся «заразитися радіацією» від біженців із зони відчуження. Однак евакуація почалася все ж досить швидко, щоб жителі Прип'яті та інших найближчих до реактору населених пунктів не отримали критичну дозу опромінення. «Фонити» могло хіба що від ліквідаторів. Вони ж і стали головними жертвами катастрофи.

Найбільший страх, пов'язаний з наслідками аварії на ЧАЕС — ризик раку щитовидної залози. Він дійсно є — для людей, народжених до травня-червня 1986 року, що зіткнулися з радіоактивним йодом в повітрі і продуктах відразу після катастрофи. Йод повністю розпадається за два місяці, тому сьогодні такої небезпеки немає. Для людей, що знаходяться в групі ризику теж є хороша новина — рак щитовидної залози відноситься до тих, що найбільш легко піддаються лікуванню.

Що стосується інших видів раку, зростання кількості випадків яких теж часто пов'язують з Чорнобилем — прямій залежності немає. Так, кількість хворих дійсно росте. Але ця тенденція спостерігається в усьому світі. До того ж значно більший негативний вплив несе хімічна промисловість, а також банальний нездоровий спосіб життя.

Онкологія — далеко не єдиний негативний наслідок для здоров'я. Накопичуючись в клітинах живого організму, ядерні частинки вбивають їх, приводячи до некрозу тканин і цілих систем органів. Тож, основна проблема, з якою зіткнулося людство після ядерних катастроф — дедалі частіші і «помолоділі» інфаркти та інсульти.

А що з мутаціями?

Численні жарти про живі гриби, фотки двоголових тварин і птахів, чудовиська зі «Сталкера» і страшилки від «очевидців» — все це додає ще більше невизначеності в і без того розмиту картину історії ЧАЕС. Чи дійсно у радіації можуть бути подібні наслідки?

Насправді, єдині підтверджені наслідки такого роду — вирослі більше звичайного овочі і фрукти, «удобрені» радіоактивними металами і Рудий ліс, нове покоління сосен якого (старі дерева знесли бульдозерами і поховали) відрізняється від звичайних дерев довжиною голок і їх кількістю в пагоні.

В іншому ж, навіть якщо мутації і траплялися, стійкими вони точно не виявилися, і ніякі стада трьохглазих оленів і п’ятилапі зайці-мутанти по Чорнобильських лісах не стрибають, а всі нібито реальні фото і відео кадри — не більше, ніж монтаж. Звичайно, тварини постраждали від радіації, але мова йде про хвороби, а не потворність з фільмів жахів. Більш того, катастрофа в якійсь мірі позитивно позначилася на фауні цих місць — завдяки забороні на полювання (браконьєрів вона, до речі, не зупиняє) популяції багатьох видів, в тому числі рідкісних, там дуже розрослися.

До речі, саме страх мутацій породив велику кількість неврахованих офіційною статистикою жертв — мова йде про десятки тисяч абортів, зроблених зі страху народити дитину з каліцтвами. Однак, щоб радіація вплинула на плід, мати повинна була б піддатися дуже серйозному опроміненню — таку дозу отримали хіба що ліквідатори, серед яких вагітних жінок не було. На момент катастрофи досліджень на цю тему ще не проводилося, а ось страшні історії про дітей-мутантів радісно тиражувалися ЗМІ і масовою культурою. Втім, і до сих пір в системі освіти є серйозні прогалини — незважаючи на наявність відкритої і достовірної інформації.

Що відбувається в Чорнобилі зараз?

Зона відчуження сьогодні не така вже й нежива. В деякі села потроху повертається населення, на електростанції постійно працює персонал. Робота електростанції припинилася лише в 2000 році. Тоді ж заговорили про необхідність нового саркофага — спішно зведений в 1986 році на цю дату почав руйнуватися. Будівництво трохи затягнувся, але в 2019 році новий безпечний конфайнмент нарешті ввели в експлуатацію.

Завдяки все тій же масовій культурі чорнобильська зона — одне з найпопулярніших туристичних напрямків. Перші туристи потягнулися в Прип'ять і її околиці ще в 90-х, і інтерес з кожним роком тільки зростає. Короткострокове перебування в зоні вважається цілком безпечним.

Вибух реактора на ЧАЕС, при всіх негативних наслідках, зробив і позитивний внесок в розвиток ядерної енергетики. Всі існуючі реактори такого типу пройшли ряд модифікацій. Були переглянуті стандарти безпеки. Фахівці вважають, що ризик повторення катастрофи зведений якщо не до нуля, то дуже близько до цього.

З іншого боку, після того, що сталося, ставлення до ядерної енергетики стало набагато настороженішим, і її розвиток йде набагато повільніше ніж міг би. Але ж ця технологія набагато безпечніша з точки зору впливу на здоров'я людей, ніж ті ж ТЕС, а поступається лише вітровій та сонячній енергії, які поки що використовуються не скрізь і в недостатніх масштабах.