20 листопада 1917 року Українська Центральна Рада прийняла Третій Універсал, яким проголошувалася Українська Народна Республіка (УНР).
Та перш, ніж очільники українського національно-демократичного руху усвідомили цю потребу, сталася ціла веремія подій.
Ішов дев’ятий місяць Лютневої революції, і стільки ж діяла Центральна Рада. Її керівники спочатку виступали за співпрацю з петроградським Тимчасовим урядом, який заступив в Росії поваленого царя.
У травні 1917 р. відбулися переговори делегації ЦР із Тимчасовим урядом щодо офіційного визнання автономії України у складі Росії. Тимчасовий уряд не визнав Центральну Раду як виразника волі українського народу і відмовив в українській автономії.
Тоді 10 червня 1917 р. ЦР оприлюднила свій І Універсал, в якому проголошувалась автономія України, а Центральна Рада - найвищим органом держави. 15 червня було створено перший за кілька століть український уряд — Генеральний секретаріат — у складі восьми генеральних секретарів і генерального писаря. Очолив його відомий письменник і громадський діяч В. Винниченко. Посаду секретаря з військових справ посів С., з земельних справ — Б. Мартос, із міжнаціональних — С.Єфремов. До компетенції останнього відомства входили й питання, пов'язані з захистом українських інтересів за межами держави.
Багатогодинні черги до ТЦК відміняються: у "Резерв+" запрацювала довгоочікувана функція
Пенсіонерам приготували доплати: хто отримає надбавку до пенсії понад 2 тисячі гривень
Штрафи за дрова: українцям підказали, як уникнути покарання за деревину на своєму подвір'ї
Мобілізацію урівняли для всіх: українцям оголосили вердикт щодо економічного бронювання
Тимчасовий уряд вимушений був піти на переговори з ЦР і визнати її вищою крайовою владою Тимчасового уряду в Україні.
З липня 1917 р. було проголошено II Універсал Центральної Ради. В ньому йшлося про скликання Всеросійських Установчих Зборів, які мають закріпити автономію України, про невідокремлення від Росії, про поповнення складу Центральної Ради і Генерального секретаріату представниками національних меншин.
Тобто цей Універсал можна розцінювати, з одного боку, як поступку Тимчасовому урядові, а з іншого — як подальше наполягання на автономії України. Водночас Центральна Рада прискорювала формування власних військових сил. У жовтні в Чигирині відбувся з'їзд, який обрав отаманом Вільного козацтва командира 1-го Українського корпусу генерала П. Скоропадського.
Більшовицький переворот 25 жовтня (7 листопада) 1917 року в Петрограді заскочив лідерів Центральної Ради зненацька. Офіційно українська влада засудила насильницьке захоплення влади однією партією. Проте й до скинутого уряду в багатьох українських політиків особливих симпатій уже не було. В Україні виник вакуум влади. З одного боку, зник Тимчасовий уряд, якому раніше підпорядковувалася Центральна Рада. З іншого, - на владу претендували місцеві більшовики.
Ситуація вимагала від українських діячів сміливості взяти на себе відповідальність за країну.
20 листопада Центральна Рада прийняла ІІІ Універсал, проголосивши створення Української Народної Республіки (УНР). Так виникла перша українська республіка, яка не визнавала більшовицької влади.
"Для того, щоби крайова власть стала справжньою фактичною властю, під нею повинна бути міцна підвалина, і такою може бути тільки проголошення Української Народної Республіки", - такими словами Михайло Грушевський відкрив 20 листопада засідання Малої ради.
Через два дні у Софійському соборі відбувся святковий молебен, а на площі біля нього вишикувалися військові частини. В урочистій обстановці, під час великого народного віче було зачитано текст Універсалу.
У документі були окреслені кордони УНР включно з Київщиною, Поділлям, Волинню, Чернігівщиною, Полтавщиною, Харківщиною, Катеринославщиною, Херсонщиною, Таврією (без Криму). “Остаточне визначення границь… що до прилучення частин Курщини, Холмщини, Вороніжчини і суміжних губерній та областей, де більшість населення українське, має бути встановлено по згоді організованої волі народу”. Уся влада в країні, до проведення Установчих зборів належала Центральній Раді та Генеральному Секретаріату.
Проголошувалося збереження федеративного зв’язку із Росією, яка б стала "федерацією рівних і вільних народів". Йшлося не про Російську Радянську Республіку, яку УЦР не визнала, а про буржуазну республіку.
Скасовувалася приватна власность на поміщицькі, удільні, монастирські, кабінетні, церковні та інші землі.
Рада обіцяла добиватися якнайшвидшого встановлення миру, запровадження державного контролю на виробництві, встановлення восьмигодинного робочого дня.
Проголошувалися демократичні права та свободи: слова, друку, віросповідань, зборів, спілок, страйків, недоторканність особи та житла, право використовувати місцеві мови у стосунках з державними установами, скасування смертної кари, амністію для всіх політичних в'язнів, незалежний суд.
Принципи, сформульовані в цьому документі, було розвинуто й закріплено в окремих законах УНР. Зокрема, на початку грудня 1917 року ухвалено низку законів про реорганізацію судів, а 9 січня 1918 року – закон про охорону прав національних меншин.
І хоча у ІІІ Універсалі рефреном лунали слова про федеративну Росію, в дійсності УНР уже була фактично незалежною державою. Адже владу більшовиків українські керманичі не визнавали, а альтернативного центру російської демократичної влади не існувало.
Як повідомляв портал "Знай.ua", під Крутами група українських добровольців, як 300 спартанців, вийшла проти переважаючих сил більшовиків, і всі до одного полягли, затримавши "червоних" на кілька днів.
Також "Знай.ua" писав про успіхи та невдачі головного отамана військ УНР Симона Петлюри.